Вт 1 Авг 2023 - 23:22 автор 
Хорс-Бог відомий у Київській Русі.
Бог відомий у Київській Русі з літописно оповіді про пантеон князя Володимира, спорудженого і 980 році. Згадується він і ь "Слові о полку Ігоревім". Серед дослідників нема одностайної думки щодо походження і функцій цього Бога. Більшість дослідників вважає,
що ім'я Хорс походить з іранського хоаг — сяйво, новоперського xurset — блискуче сонце, санскритського harб — вогонь . В апокрифах згадуються Перун і Хорс як "два єсть ангела молнііна". Можливо, Хорс пов'язаний із небесним вогнем взагалі (як сонячним, так і блискавичним).
Йому поклонялися південні племена, вірогідно, ще роксолани, які вшановували Хорса так само, як поляни Дажбога. Як і Дажбогові, Хор-су приносили жертви у вигляді хлібних виробів: паляниць, медяників, калачів, калити. В Україні й досі поширені ритуальні коржі, які нині вже втратили давнє значення обрядової їжі, тому вживаються як повсякденна страва. Слово корж співзвучне з іменем Хорса, воно давнього індоєвропейського походження і означає "коло".
Деякі дослідники ототожнюють Хорса з Кродо. А. Кайсаров подав опис зображення венедського Кродо: його кумир був встановлений на високій, порослій лісом горі, мав вигляд статечного діда з непокритою головою, був підперезаний білим вовняним поясом і стояв босими ногами на Рибі, в лівій руці він тримав колесо, а в правій — посудину, наповнену квітами і плодами. Для давніх книжників зіставлення Хорса з Кродо і Гурком, на думку Г. Дяченка, було очевидним, отже, він робить висновок, що Хорс був Богом весняного розквіту, родючості й сонячного світла .
Вірогідно, російський міфолог Є. Анічков, досліджуючи значення цього Божества в "Слові о полку Ігоревім", розпочав дискусію, яка не скінчилася і до сьогодні: він, зокрема, вказував на те, що Хорс означав не Сонце, а Місяць. На його думку, Всеслав перебігав дорогу Хорсові вночі, отже, йшлося, напевно, про нічне світило — Місяць. Такої ж думки дотримуються Я. Боровський та В. Абаєв, надаючи Хорсу ще функцій вітру, помсти та війни, а також вважають, що він — іранського походження . Польський дослідник А. Брюкнер дотримується думки, що Хорс — Бог місяця, а його ім'я слов'янське і походить від польського wy-chars-ly — виснажений. Адже відомо, що місяць, на відміну від сонця, може бути "спадаючим" в старіючій фазі .
У класичних українських дослідженнях висловлювалася думка, що вираз "перебігати дорогу Хорсові" міг означати напрямок із півночі на південь, якщо Сонце-Хорс "ходить" зі сходу на захід. До того ж, у тексті сказано, що Всеслав "із Києва в Тмутаракань до півнів добігав, великому Хорсові дорогу вовком перебігаючи". Тому В. Шаян писав: "Хорс є бистро-комонний і наш герой мусів мати чудово швидкі комоні, щоб перебігти дорогу Хорсові. Хорс біжить зі Сходу на Захід, а наш герой біжить із Півночі на Південь. Картина зовсім ясна..." . Тобто В. Шаян вважав Хорса Богом Сонця. Він наводить достатньо вагомі лінгвістичні аргументи про трансформацію звуків від санскриту до староіранської, де звук с закономірно переходить в г, і далі в х. сома - гаома (гаума) — хаома; Асура - Агура — Ахура тощо. Так само, на його думку, трасформувалось Свар - Гвар - Хвар (Хуар, Хуор, Хор) - Хорс (коротке у зникло, додалось закінчення). І нині, наприклад, в осетинській мові слово хор означає сонце. Таким чином, Шаян ототожнює Хорса зі Сварогом.
Опис статуї Хорса подав один із мандрівників-чужинців, який нібито бачив двох кумирів біля Пскова: Хоре стояв на поверженому змієві. Напевно, Хорс-Змієборець був пізніше перетворений у християнського "Георгія Побідоносця".
Борис Рибаков же запевняв, що Хорс і Симаргл — слов'янські Боги іранського походження . Більшість дослідників переконують нас у тотожності Хорса з Дажбогом та Ярилом, тобто Сонячними Богами.
Загалом, можемо вважати, що Хорс — слов'янський Бог сонячного світла, якому поклонялися наші Предки на теренах лісостепової зони України з Києвом включно. Цей культ був також шанований у племен роксоланів, які мали ірано-арійське походження.
"Українське народознавство".
Автор:Галина Лозко.
Бог відомий у Київській Русі з літописно оповіді про пантеон князя Володимира, спорудженого і 980 році. Згадується він і ь "Слові о полку Ігоревім". Серед дослідників нема одностайної думки щодо походження і функцій цього Бога. Більшість дослідників вважає,
що ім'я Хорс походить з іранського хоаг — сяйво, новоперського xurset — блискуче сонце, санскритського harб — вогонь . В апокрифах згадуються Перун і Хорс як "два єсть ангела молнііна". Можливо, Хорс пов'язаний із небесним вогнем взагалі (як сонячним, так і блискавичним).
Йому поклонялися південні племена, вірогідно, ще роксолани, які вшановували Хорса так само, як поляни Дажбога. Як і Дажбогові, Хор-су приносили жертви у вигляді хлібних виробів: паляниць, медяників, калачів, калити. В Україні й досі поширені ритуальні коржі, які нині вже втратили давнє значення обрядової їжі, тому вживаються як повсякденна страва. Слово корж співзвучне з іменем Хорса, воно давнього індоєвропейського походження і означає "коло".
Деякі дослідники ототожнюють Хорса з Кродо. А. Кайсаров подав опис зображення венедського Кродо: його кумир був встановлений на високій, порослій лісом горі, мав вигляд статечного діда з непокритою головою, був підперезаний білим вовняним поясом і стояв босими ногами на Рибі, в лівій руці він тримав колесо, а в правій — посудину, наповнену квітами і плодами. Для давніх книжників зіставлення Хорса з Кродо і Гурком, на думку Г. Дяченка, було очевидним, отже, він робить висновок, що Хорс був Богом весняного розквіту, родючості й сонячного світла .
Вірогідно, російський міфолог Є. Анічков, досліджуючи значення цього Божества в "Слові о полку Ігоревім", розпочав дискусію, яка не скінчилася і до сьогодні: він, зокрема, вказував на те, що Хорс означав не Сонце, а Місяць. На його думку, Всеслав перебігав дорогу Хорсові вночі, отже, йшлося, напевно, про нічне світило — Місяць. Такої ж думки дотримуються Я. Боровський та В. Абаєв, надаючи Хорсу ще функцій вітру, помсти та війни, а також вважають, що він — іранського походження . Польський дослідник А. Брюкнер дотримується думки, що Хорс — Бог місяця, а його ім'я слов'янське і походить від польського wy-chars-ly — виснажений. Адже відомо, що місяць, на відміну від сонця, може бути "спадаючим" в старіючій фазі .
У класичних українських дослідженнях висловлювалася думка, що вираз "перебігати дорогу Хорсові" міг означати напрямок із півночі на південь, якщо Сонце-Хорс "ходить" зі сходу на захід. До того ж, у тексті сказано, що Всеслав "із Києва в Тмутаракань до півнів добігав, великому Хорсові дорогу вовком перебігаючи". Тому В. Шаян писав: "Хорс є бистро-комонний і наш герой мусів мати чудово швидкі комоні, щоб перебігти дорогу Хорсові. Хорс біжить зі Сходу на Захід, а наш герой біжить із Півночі на Південь. Картина зовсім ясна..." . Тобто В. Шаян вважав Хорса Богом Сонця. Він наводить достатньо вагомі лінгвістичні аргументи про трансформацію звуків від санскриту до староіранської, де звук с закономірно переходить в г, і далі в х. сома - гаома (гаума) — хаома; Асура - Агура — Ахура тощо. Так само, на його думку, трасформувалось Свар - Гвар - Хвар (Хуар, Хуор, Хор) - Хорс (коротке у зникло, додалось закінчення). І нині, наприклад, в осетинській мові слово хор означає сонце. Таким чином, Шаян ототожнює Хорса зі Сварогом.
Опис статуї Хорса подав один із мандрівників-чужинців, який нібито бачив двох кумирів біля Пскова: Хоре стояв на поверженому змієві. Напевно, Хорс-Змієборець був пізніше перетворений у християнського "Георгія Побідоносця".
Борис Рибаков же запевняв, що Хорс і Симаргл — слов'янські Боги іранського походження . Більшість дослідників переконують нас у тотожності Хорса з Дажбогом та Ярилом, тобто Сонячними Богами.
Загалом, можемо вважати, що Хорс — слов'янський Бог сонячного світла, якому поклонялися наші Предки на теренах лісостепової зони України з Києвом включно. Цей культ був також шанований у племен роксоланів, які мали ірано-арійське походження.
"Українське народознавство".
Автор:Галина Лозко.