Вт 1 Авг 2023 - 23:22 автор 
Ху́хи — лісові духи в слов'янській міфології.
Ху́хи — лісові духи в слов'янській міфології. В уяві слов'янських народів добрі духи, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звірків.
Місця проживання і звички.
Свої маленькі будинки-нори хухи, вважали слов'яни, влаштовують між корінням лісових дерев. Зимою, як і більшість тварин, хухи впадають у сплячку і сплять аж до весни. Весною, тільки-но сходять зимові сніги ці лісові духи просинаються, в цей період у лісі можна почути стукіт, писк, муркотіння і навіть звуки схожі на хрюкіт — це означає, що хухи покидають свої «берлоги», «зимівники» і починають знову жити вільним і безтурботним життям.
Хухи мають здібність змінювати забарвлення своєї шерсті в залежності від того місця, де вони перебувають. Якщо вони перебувають серед трави, їх шерсть стає зеленою, а серед осіннього листя, піску, чи старої хвої - жовтою, серед весняних кущів глоду - рожевою, біля вересу - ліловою, на снігу - білою, а у воді - прозорою.
Хухи рідко спілкуються з людьми, але коли спілкуються то стають для людей невидимими. А побачити їх можуть тільки люди з добрим серцем і світлою душею, люди, що ніколи й нікого не ображають. Хоча дехто вважає хухів мстивими і злими духами, які можуть і шкодити людині, проте існує багато історій про те, що ці духи часто допомагають мандрівникам, що заблудились в лісі знайти правильну дорогу. Крім цього вони не рідко попереджують людей про небезпеку, що чатує на мандрівників у лісі.
Подібні образи в інших культурах.
Дечим хухи нагадують міфічних істот аба́тва у племен зулусів. Хоча абатва частіше уявляються, як маленькі люди, що полюють на мурах, проте є декілька рис, що об'єднують їх з хухами. А саме невисокий зріст, будинки вони будують не серед коріння дерев, а в термітниках, а ховаються вони в лісах, але їх теж можуть бачити не всі люди — тільки діти, вагітні жінки і чаклуни. Для всіх інших людей зустріч з ними не завжди закінчується добре. Близькі до хух і шотландські фейрі — гі́ліду, що допомагають людям і які носять одяг з листя і моху, щоб ховатись серед дерев.
Хухи в культурі.
Існує відома казка українського письменника Василя Королів-Старого, що має назву — «Хуха-Моховинка».
Ху́хи — лісові духи в слов'янській міфології. В уяві слов'янських народів добрі духи, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звірків.
Місця проживання і звички.
Свої маленькі будинки-нори хухи, вважали слов'яни, влаштовують між корінням лісових дерев. Зимою, як і більшість тварин, хухи впадають у сплячку і сплять аж до весни. Весною, тільки-но сходять зимові сніги ці лісові духи просинаються, в цей період у лісі можна почути стукіт, писк, муркотіння і навіть звуки схожі на хрюкіт — це означає, що хухи покидають свої «берлоги», «зимівники» і починають знову жити вільним і безтурботним життям.
Хухи мають здібність змінювати забарвлення своєї шерсті в залежності від того місця, де вони перебувають. Якщо вони перебувають серед трави, їх шерсть стає зеленою, а серед осіннього листя, піску, чи старої хвої - жовтою, серед весняних кущів глоду - рожевою, біля вересу - ліловою, на снігу - білою, а у воді - прозорою.
Хухи рідко спілкуються з людьми, але коли спілкуються то стають для людей невидимими. А побачити їх можуть тільки люди з добрим серцем і світлою душею, люди, що ніколи й нікого не ображають. Хоча дехто вважає хухів мстивими і злими духами, які можуть і шкодити людині, проте існує багато історій про те, що ці духи часто допомагають мандрівникам, що заблудились в лісі знайти правильну дорогу. Крім цього вони не рідко попереджують людей про небезпеку, що чатує на мандрівників у лісі.
Подібні образи в інших культурах.
Дечим хухи нагадують міфічних істот аба́тва у племен зулусів. Хоча абатва частіше уявляються, як маленькі люди, що полюють на мурах, проте є декілька рис, що об'єднують їх з хухами. А саме невисокий зріст, будинки вони будують не серед коріння дерев, а в термітниках, а ховаються вони в лісах, але їх теж можуть бачити не всі люди — тільки діти, вагітні жінки і чаклуни. Для всіх інших людей зустріч з ними не завжди закінчується добре. Близькі до хух і шотландські фейрі — гі́ліду, що допомагають людям і які носять одяг з листя і моху, щоб ховатись серед дерев.
Хухи в культурі.
Існує відома казка українського письменника Василя Королів-Старого, що має назву — «Хуха-Моховинка».